Інституційні та фінансові механізми розвитку ядерної енергетики України
Анотація
Вступ. На фоні посилення уваги міжнародної спільноти до сталого низьковуглецевого розвитку, прогресу у розвитку ядерних технологій (досягнення рівня радіаційної безпеки атомних енергоблоків на принципово новій основі) формується переважно позитивна візія ролі та місця ядерної енергетики в системах енергозабезпечення у майбутньому. У період кризи атомно-промисловий комплекс України виявився єдиною підгалуззю енергетичного комплексу, яка нарощує виробництво електроенергії. Крім того, АЕС України здатні поліпшити платіжний баланс країни через збільшення поставок електроенергії на експорт. Натомість реалізація інвестиційних проектів в Україні в сучасних складних умовах стримується в частині будівництва нових потужностей і зосереджується наразі лише на питаннях безпекового характеру.
Україні необхідно визначитися з перспективним типом ядерного реактора та стратегічним партнером з будівництва АЕС серед країн, де ядерна програма має лояльне ставлення урядів та суспільства. Лише на цій основі можливо розробити нову Національну ядерну енергетичну програму.
Мета. Метою статті є визначення напрямів удосконалення інституційних та фінансових механізмів розвитку ядерної енергетики України.
Метод (методологія). Методологія дослідження базується на теоретичних засадах сталого розвитку, економічної та енергетичної безпеки з використанням методології порівняльного, індикативного та структурно-інституціонального аналізу.
Результати. Результатами роботи є визначення стану та перспектив розвитку ядерної енергетики; оцінка сучасного рівня нормативно-правового забезпечення ядерної енергетики в Україні; встановлення перспективних моделей фінансування інвестиційних проектів у сфері ядерної енергетики; пропозиції щодо подальших кроків у частині інституційного та фінансового забезпечення довгострокового розвитку ядерної енергетики в Україні.
Сфера застосування результатів – стратегічне планування розвитку паливно-енергетичного комплексу та прогнозування енергетичного балансу країни, нормативно-правове регулювання ядерної енергетики та ядерної безпеки, діяльність з реалізації державних інвестиційних проектів.
Україні необхідно визначитися з перспективним типом ядерного реактора та стратегічним партнером з будівництва АЕС серед країн, де ядерна програма має лояльне ставлення урядів та суспільства. Лише на цій основі можливо розробити нову Національну ядерну енергетичну програму.
Мета. Метою статті є визначення напрямів удосконалення інституційних та фінансових механізмів розвитку ядерної енергетики України.
Метод (методологія). Методологія дослідження базується на теоретичних засадах сталого розвитку, економічної та енергетичної безпеки з використанням методології порівняльного, індикативного та структурно-інституціонального аналізу.
Результати. Результатами роботи є визначення стану та перспектив розвитку ядерної енергетики; оцінка сучасного рівня нормативно-правового забезпечення ядерної енергетики в Україні; встановлення перспективних моделей фінансування інвестиційних проектів у сфері ядерної енергетики; пропозиції щодо подальших кроків у частині інституційного та фінансового забезпечення довгострокового розвитку ядерної енергетики в Україні.
Сфера застосування результатів – стратегічне планування розвитку паливно-енергетичного комплексу та прогнозування енергетичного балансу країни, нормативно-правове регулювання ядерної енергетики та ядерної безпеки, діяльність з реалізації державних інвестиційних проектів.
Ключові слова
енергетичний баланс; енергетична стратегія; атомні електростанції; радіаційна безпека; нормативно-правове забезпечення; державно-приватне партнерство; інвестиції
Повний текст:
PDFПосилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Із зазначенням авторства - Некомерційна - Без похідних творів 3.0 Неадаптована.
Науковий журнал "Український журнал прикладної економіки"
ISSN 2518-1742 (Online)
ISSN 2415-8453 (Print)