Аналіз організаційно-інституційного середовища функціонування системи соціальної відповідальності підприємств харчової промисловості в україні

Анотація

Вступ. Світовий досвід свідчить, що суспільний прогрес значною мірою залежить від підтримання балансу між цілями підтримки економічного зростання, конкурентоспро-можності бізнесу, забезпечення екологічної безпеки та зменшення соціальної нерівності. Протягом останніх десятиліть в період світових економічних та політичних викликів можна було спостерігати і ключові трансформації в економічній поведінці підприємств у сфері перетворення корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) з красивого гасла, або переважно філантропічних програм на основний стратегічний пріо-ритет розвитку як для великих, так і для малих підприємств. Компанії виходили за межі власного середовища, використовуючи свій вплив на користь глобальних рішень у таких питаннях, як зміна клімату, освіта, бідність та рівність та права людини. В сучасних умовах під нові виклики та зміни правил гри на світовому ринку компанії не просто дотримуються своїх зобов'язань щодо сталості, вони будуть актуальними, як ні-коли раніше, у боротьбі за довіру ключових стейкхолдерів кожного підприємства.
Метою статті є надати оцінку сучасному стану організаційно-інституційного середовища функціонування системи соціальної відповідальності підприємств харчової промисловості.
Результати. Розглянуто нормативно-правове забезпечення формування соціальної відповідальності бізнесу українських підприємств. Досліджено особливості стандартизації в системі стратегічного забезпечення соціальної відповідальності підприємств харчової промисловості. Визначено стандарти стратегічного, тактичного та оперативного рівня застосування корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) підприємств харчової промисловості. Охарактеризовано інституційне забезпечення середовища функціонування КСВ харчової промисловості в Україні. Визначено чинники, що гальмують розвиток нормативно-правового та інституційного середовища КСВ.
Висновки. Підтримка соціально відповідального підходу до ведення бізнесу забезпечуються низкою інституцій, серед яких основна роль належить неурядовим організаціям, для яких просування ідеї КСВ – є основним напрямом діяльності, а також міжнародним і неурядовим організаціям, які здійснюють консалтингову функцію та визначають просування ідеї КСВ у різні сфери бізнесу як додаткову опцію своєї діяльності, роль урядових структур – мінімальна. Чіткої кореляції дій між урядовими та неурядовими структурами не сформувалось. Поширення КСВ в українську бізнес-практику залишається на рівні ініціатив самого суб’єкта господарювання (окремих проектів), без орієнтації на стратегію соціальної відповідальності на національному рівні (через її відсутність), наявності єдиних вимог до індикаторів, що дають можливість оцінити досягнутий прогрес у економічній, соціальній чи екологічній сферах згідно цілям сталого розвитку.